Творець, я є ніщо перед Тобою,
Піщинка в безлічі пісків,
Води краплина над водою
В безмежнім просторі світів.
Я порох з пороху земного.
Адам постав велінням слова Твого.
Його для вічного життя
Душею Яхве наділив
І в нім у твориві явив
Себе - премудрого Творця.
Немає мудрості пізнати
Світи у Всесвіті Твоїм,
Твою премудрість досягати
Ніхто не може, Елохім.
Ти одночасно скрізь присутній,
Премудрий, Вічний, Всемогутній.
Твій розум вічність осягає
У досконалості своїй,
Все під контролем має в ній
І у гармонії тримає.
Людина що перед Тобою,
Що так її Ти полюбив,
Що Сам пожертвував Собою,
Для неї ж милість проявив?
В Едемі Єва оступилась,
До слів зміїних нахилилась,
Плід недозволений взяла,
Ще й чоловіка пригостила,
Війти в непослух запросила,
Йому спожити теж дала.
Як результат - відкрились очі,
Нагих побачили себе,
Слова Творця до них пророчі:
Непослух смерть вам принесе,
Тепер реальністю звучали,
Адам і Єва смерть пізнали.
І з того часу біль, страждання
Несе непослух на землі,
І люди томляться у злі,
І зло - сердець переконання.
Та є надія. Бог любові
Себе в Ісусі покарав.
В Його невинній жертви крові
Вернутись в рай можливість дав
Людині, тільки покаяння
Потрібно, істинне бажання
До ніг Ісуса підійти
І на Голгофському хресті
Побачить тіло у крові,
Почути: «Отче, їм прости!»
З чим порівняти цю любов,
Де ллє Невинний Свою кров?
Багатство милості Твоєї
Не зрозуміти, Боже мій.
Ти досягнув душі моєї
Через жертовний подвиг Свій,
Хоч я й ніщо перед Тобою,
Піщинка в безлічі пісків,
Води краплинка над водою
В безмежнім просторі світів;
Та Ти, Всесильний Бог, Предвічний,
Мене, заблудлого, прийняв
І Свій дарунок неба ніжний
Мені в Христі подарував.
Хвали Творця, уся Вселенна,
Хваліте, люди на землі,
Хвали, Ісуса наречена,
Хвала Премудрому Тобі!
